Думка про те, що в школу можна не ходити, приходить не тільки дітям, але і їх батькам. І якщо в першому випадку на ситуацію можна якось вплинути -  звернутися до тих же батьків, щоб вжили заходів, то в другому – ситуація здається безвихідною.  Чим же керуються батьки, які раз і назавжди вирішили, що їх дітям загальноосвітня школа не потрібна? Спробуємо розібратися.

З метою проведення обліку відвідування та аналізу причин пропусків занять кожним учнем  під контролем адміністрації школи і класних керівників ведеться журнал обліку відвідування уроків учнями, де кожен класний керівник протягом двох годин ставить підпис про  пропуски занять учнями класу. Щодня класні керівники письмово підтверджують причини пропусків уроків без поважних причин соціальному педагогу.   На вимогу прокуратури м. Кривого Рогу щодня соціальний педагог подає інформацію до відділу освіти про кількість дітей, які не відвідують навчальний заклад без поважних причин, вказавши строк невідвідування, заходи, вжиті педагогами щодо повернення учнів до навчання, у якій родині виховується дитина, які заходи вжиті до батьків. Міністерство постійно контролює питання здобуття дітьми і підлітками шкільного віку середньої освіти і координує роботу місцевих органів управління.

Батьки можуть бути притягнуті  до адміністративної відповідальності  -  Повна загальна середня освіта є обов'язковою в Україні.  Дане положення закріплено в ч. 1 ст. 53 Конституції, ч. 2 ст. 3  Закону "Про загальну середню освіту", а також у міжнародних актах. Українське законодавство передбачає низку зобов'язань щодо виховання дітей. Ця відповідальність лягає на плечі батьків до досягнення їхньої дитини повноліття. Забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти - це прямий обов'язок батьків, що передбачено ч. 3 ст. 150 Сімейного кодексу України. Більш того, законодавство передбачає відповідальність батьків за неналежне виконання своїх батьківських зобов'язань. Так, відповідно до ст. 184 Кодексу про адміністративні правопорушення невиконання батьківських зобов'язань тягне за собою попередження або накладання штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів. Розмір штрафу залежить від наслідків невиконання батьківських зобов'язань і може зрости до 10-20 неоподатковуваних мінімумів. Сьогодні вже є прецеденти притягнення батьків до адміністративної відповідальності через невідвідування дитиною школи.

Батькам про права дитини

Права дитини закріплені Конвенцією про права дитини, проголошеною Генеральною Асамблеєю ООН 20.02.89 р.

Кожна дитина має право:

- на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку;

- на захист здоров’я та медично-санітарне обслуговування;

- на захист від поганого поводження, від відсутності турботи з боку батьків, або тих, хто забезпечує  догляд за дітьми;

- на захист від жорстоких, нелюдських або принизливих для гідності людини видів поводження чи покарання;

- на захист від будь-якого покарання;

- на проживання з батьками та на підтримку контакту з батьками в разі їх розлучення;

- на вільне висловлювання поглядів з усіх питань, що стосуються життя;

- на свободу думки, совісті, віросповідання;

- на особисте життя, на недоторканість житла, таємницю кореспонденції.

Права дитини порушено:

- коли не забезпечено її безпеку для життя та здоров’я;

- коли її потреби ігнорують;

- коли стосовно дитини спостерігаються випадки насильства або приниження;

- коли порушується недоторканість дитини;

- коли дитину ізолюють;

- коли дитину залякують;

- коли вона не має права голосу у прийнятті важливого для сім’ї рішення;

- коли вона не може вільно висловлювати свої думки і почуття;

- коли її особисті речі не є недоторканими;

- коли її використовують у конфліктних ситуаціях з родичами;

- коли дитина стає свідком приниження гідності інших людей.

Діти в суспільстві найбільш уразливі. Діти, права яких порушують, часто стають соціально і психологічно дезадаптованими.

Як реагує дитина на порушення її прав?

1) їй стає важко спілкуватися з однолітками і дорослими: вона поводиться брутально, блазнює, б’ється, замикається в собі тощо;

2) її турбує особиста безпека;

3) вона часто буває в поганому настрої;

4) може втекти з дому;

5) може приймати наркотики або алкоголь;

6) може робити спроби суїциду (замах на своє життя).

Що можуть зробити батьки для своєї дитини?

1. Пам’ятати, що дитина – це окрема особистість, яка має особисті почуття, бажання, думки, потреби, які слід поважати.

2. Забезпечити її фізичну безпеку. Переконатися, що вона знає екстрені телефонні номери 101, 102, 103, 104, імена та номери телефонів близьких родичів і сусідів.

3. Навчити її казати «Ні», навчити  захищатися, вміти поводитися безпечно.

4. Негайно припинити фізичну і словесну агресію стосовно дитини та інших людей.

5. Знайти час для щоденної щирої розмови з дитиною. Ділитися з нею своїми почуттями і думками.

6. Пам’ятати про її вік та про те, що вона має свої особливості.

7. Залучати її до обговорення тих сімейних проблем, які можуть бути для неї доступними.

8. Залучати дитину до створення сімейних правил.